Архіви позначок: Украина

Сучасна українська книга

Досліджуючи літературний ринок країни, можна зробити ґрунтовні висновки щодо переживань та прагнень громадян, які її населяють.

Письменник, наче художник, малює словами, проте перед його поглядом постають не пейзажі чи портрети, а вивернуте нутро нації, її гола душа без прикрас та обману. Людські страхи, потаємні сподівання, відважні мрії – одвічні теми всіх часів. Проте література окремої країни має свої особливості, пов’язані з історичними подіями, що мали місце на її території.

Українська література  – це  патріотичний заклик до бою, кожен рядок її прози та поезії просякнутий болем гнобленого народу. І давні літописи, і радянські багатотомники населяють герої, вони мужньо протистоять ворожим силам, демонструючи відвагу, мудрість та розважливість.

Оскільки всі сили українські письменники зосереджували переважно на патріотичній літературі, маємо досить обмежену жанрову структуру. Лише на початку ХХ століття ситуація дещо змінюється. Головною течією, яку масово сповідують українські літератори, стає постмодернізм. У прозових творах нової демократичної та незалежної літератури значно поменшало пафосу, притаманного соцреалізму, натомість головною зброєю стає іронія.

На сторінках сучасної української книги здійснюється глибока переоцінка цінностей, розкриваються теми, заборонені у радянські часи. Наприклад, Василь Шкляр у романі «Залишенець. Чорний ворон» наважується підняти тему боротьби повстанців проти більшовиків в 1920-х роках. З’являються такі нові  жанри, як міський  роман, фантастичний роман, трилер, детектив. Письменники в новій для себе царині  орієнтуються на зарубіжний приклад. Відмінними особливостями сучасної книги також є опис колоритних українських звичаїв, унікальних пейзажів, а також широке використання діалектів та суржику.

Найбільш популярними на сьогодні є твори Марії Матіос, Юрія Андруховича, Люко Дашвар, Сергія Жадана, Андрія Куркова, Марини і Сергія Дяченків. Романи деяких авторів перекладено іншими мовами. Наприклад, “Польові дослідження з українського сексу” Оксани Забужко перекладено 11 мовами: англійською, німецькою, італійською, російською, польською, угорською, чеською, болгарською, шведською, румунською та голландською.

Засмучує відсутність підтримки та фінансування з боку держави, письменники змушені “потом і кров’ю” пробивати дорогу для своїх творінь. Відтак українські ЗМІ не рідко розповідають про скандали між сучасною літературною елітою, чи їх конфлікти з владою. Згадаємо, як Василь Шкляр попросив видати йому Шевченківську премію після відставки Дмитра Табачника, вдалий піар – хід допоміг розпродати новий роман автора за рекордний час.

В сучасній українській літературі багато неоднозначних – як позитивних, так і негативних явищ, а також багато наявних проблем, що потребують вирішення. Отже, будемо вирішувати.

© Студия копирайтинга “Ямбус”

Понравилась статья? Поделись с друзьями!

Виставка у картинній галереї Тернополя

Нещодавно у картинній галереї обласної організації Національної спілки художників була вiдкрита виставка лауреатів мистецької премії ім. Михайла Бойчука. Вона була приурочена до дня народження одного з найвідоміших представників Розстріляного відродження Михайла Бойчука.

Він вніс неоцінений вклад у розвиток монументального мистецтва України, тож саме з його портрета та копій картин розпочинається виставка. Поряд полотна вже покійних сьогодні художників Казимира Сікорського та Дмитра Шейноги.

Загалом двадцять тернопільських митців представили 80 різножанрових творів – живопис, скульптура, графіка, художнє фото. Особливу увагу організатори приділили творам членів мистецького гурту “Хоругва”. Адже саме він здійснив прорив у культурному житті Тернополя, на початку 1980-90-х років, вперто протестуючи проти  стереотипів радянської влади. Головною місією у мистецькій групі, було згуртування митців навколо власної концепції живопису, яка ґрунтується на патріотичній культурі та традиціях.

Засновником  “Хоругви” став Дмитро Стецько. У картинній галереї Тернополя він представив 15 полотен із серії “Не В часі”, а також портрети гетьмана Івана Виговського та його дружини Олени.

© Студия копирайтинга “Ямбус”

Понравилась статья? Поделись с друзьями!