Європейська література XIX століття

Багато в чому розвиток європейської культури XIX століття розпочинається з подій Великої французької революції (1789–1793 рр.). Для європейської літератури XIX століття стало часом справжнього розквіту!

Осмислення досвіду французької революції зіграло вирішальну роль в затвердженні романтичного світогляду. Романтична епоха бере початок в дев’яності роки ХVIII століття й захоплює першу половину європейської літератури ХIX століття. Романтизм є мистецтвом, яке народжене короткою історичною миттю невизначеності й кризи у момент переходу від феодальної системи до капіталістичної. У центрі уваги романтиків з’явилася особа, основу її складає пристрасть, яка жадає свого вільного прояву.

Коли до 1830 року капіталістичне суспільство прийняло свої контури, романтизм змінило мистецтво реалізму. Література реалізму спочатку була літературою одинаків, до того ж виникнення терміну «реалізм» відбулося лише в п’ятдесятих роках XIX століття. Реалізм – це літературний стиль, що ставив метою правдиво відбивати навколишню дійсність й міжособові стосунки.

Реалізм перейняв усе краще від прогресивного романтизму, а саме – народність, демократизм, критичний пафос, інтерес до історичних тем і гуманістичні ідеали. Суттю реалістичної типізації є уміння передати в образі те, що найточніше передає суть цього явища або характеру.

Разом із реалізмом сучасним мистецтвом в масовій суспільній свідомості все ще був романтизм, що на ділі вже давно вичерпав свої ресурси. У зв’язку з цим після 1830 року в європейській літературі спостерігається їх складна й іноді суперечлива взаємодія. Це породило в літературі різних країн нескінченну різноманітність явищ, які не піддаються однозначній класифікації. Так, наприклад, російська література XIX століття гаряче цікавилася творами Байрона та Гейнеа, Гете та Бальзака, Гюго і Дікенса.

До речі, багато образів і мотиви з творів цих авторів знаходять відображення в російській літературній класиці. По суті, романтизм ще живе впродовж усього дев’ятнадцятого століття. Романтизм початку століття рухається далі – крізь пізній романтизм до символізму, потім до декадансу та неоромантизму.

Течія декадансу починає розвиватися в другій половині XIX століття. Воно проголошувало повну відмову від усілякої соціальної тематики, що символізує принцип «мистецтво заради мистецтва».