Ще за батька Гороха я працював в одному видавництві художньої літератури, та став свідком цікавого випадку, який досі згадую з легким соромом. Як завжди буває, працювали над декількома рукописами одночасно – у кожного коректора та редактора свій фронт робіт, так би мовити, але всі про все знали.
Отже, суміжні фахівці працювали над романом в стилі фентезі про контрабандистів. Вони отримали від автора шорсткий, але живий рукопис із морським сленгом, де мова в діалогах героїв була брудною, реалістичною із купою фразочок типу «йо-хо-хо, якір тобі в корму!», тільки не так літературно.
Редактор включив режим філолога-академіка і відполірував усе до блиску, прибравши занадто провокативні лайки та замінивши дивні метафори на грамотні відповідники зі словника.
І отримав ідеальну, вилизану, але – пластикову пустишку.
Після прочитання автор був розлючений, заявивши що редактор вбив душу книги. І він був правий.
З того випадку я назавжди і повністю змінив ставлення до такої послуги, як літературне редагування.
Як треба редагувати книжки
Ключова помилка літредакторів – намагатися за будь-яку ціну підігнати авторську книгу під підручник з правил мови. Це велика помилка, адже в результаті такого насилля текст стає стерильним, у нього зникає індивідуальність.
Якщо мова книги не відрізняється від тисяч інших, в чому буде цікавість та новизна для читачів? Відповідь, гадаю, відома.
Анатомія авторського стилю, або Що категорично заборонено чіпати
Починаючи працювати з рукописом, основна задача – провести межу та відрізняти помилку від авторського прийому.
Помилка – ріже слух, а гармонійний прийом надає атмосфері неповторності. В реальності не може персонаж, проживший кілька десятків років на палубі вітрильника, розмовляти вилизаною літературною мовою. Автор має повне право навмисно використовувати короткі, рубані речення, щоб передати динаміку шторму, і редагувати їх, підганяючи під єдину довжину – злочин.
Проаналізувавши успішні рукописи, я склав перелік елементів, що формують унікальний «голос» автора:
- Ритм і довжина речень. Довгі плавні описи мають розбавлятися різкими короткими фразами, що нагадує про живу присутність персонажів.
- Архаїзми та сленг. Специфічні фрази та слова морської тематики: «пакетабот», «рундук» чи «морські каракатиці» добре підкреслюють історичний контекст.
- Живі повтори. У реальних діалогах люди можуть повторюватися, заїкатися, мати слова-паразити, недоговорювати фрази. Тому манера та вимова героїв має відрізнятися.
- Авторська метафоричність. Навіть якщо ви вважаєте порівняння дивним, проте воно є об’єктивно зрозумілим і точним, залиште його без виправлень.
Професійне літературне редагування, ціна якого залежить не лише від кількості знаків, а обґрунтовується зекономленими нервами та часом автора, полягає в таланті помічати ці тонкощі та відрізняти від помилок. Задача коректора і редактора видавництва – в усуненні «сміття», без зачіпання «живих тканин» та душі твору.
Чому класичні підходи до вичитки більше не працюють
Світ – мінливий, як і ринок книг, що змінюється одночасно із ним. За статистикою звітів Forrester, протягом останніх років існує тенденція на індивідуалізацію контенту. Читачам вже не цікаві стандартні передбачувані сюжети. І це працює в тому числі і у самвидаві, де письменники борються за хвилини уваги своєї аудиторії.
Не слід вважати, що якісні послуги літредактора – це лише перевірка одруків та ком. Тим більше, що сьогодні коректуру за секунди виконують базові сервіси з перевірки грамотності письма або налаштований штучний інтелект. Редактор художньої літератури працює з логікою сюжету, психологією та «звучанням» героїв.
Наприклад, якось я зіткнувся з неточністю у фентезі-детективі, де у першій главі автор яскраво описав, як персонаж заховує тесак під купою одягу у рундуку, а через три глави цей самий ніж дивним чином і без пояснень опиняється у героя за халявою чобота. Такі несумісності автоматична система не вловить – потрібні вміння людини, яка пам’ятає сюжет і тримає в голові його логічний ланцюжок протягом усієї книги.
Скільки коштує збереження індивідуальності
Діапазон ринкових цін на роботу з рукописом доволі широкий. Одні за дешево пропонують швидку вичитку. Але на моєму практичному досвіді, це може означати, що текст прогнали через софт і трохи підправили. Справжнє глибоке опрацювання стилю рукопису вимагає глибшого занурення.
Припускаю, що вартість якісного редагування художньої прози найближчим часом зросте. Причина криється в посередності та нецікавості контенту, який генерують нейромережі. Нестандартне та живе слово автора – вже в дефіциті, а за живі неповторні емоції читачі видавці готові заплатити більше.
Оцінюючи редагування, я дивлюсь на початковий матеріал. Один текст треба легенько підшліфувати, інший вимагає структурної перебудови з перестановкою цілих абзаців для витримування темпоритму оповідання. Проте і при глибокому втручанні відредагований текст має звучати натхненним голосом автора.
Який обсяг редакторського втручання допустимий у тексті, перш ніж він втратить свою автентичність – питання надзвичайно тонке.
© Студія копірайтингу Ямбус
