Автори можуть по-різному оцінювати свої тексти, тому, відповідно, мають право встановлювати для редакторів границі втручання у нього. Ці межі можуть бути мінімальними, коли редактор вправі вносити абсолютно всі правки, які вважатиме за потрібне, та максимальними – коли він може виправляти лише орфографічні та пунктуаційні помилки.

Тобто автор встановлює межі, згідно з якими формуються правила редагування тексту.

Особливості етики редагування і границі втручання в текст

Недостатньо професійний редактор може знехтувати особливостями стилю автора, нав’язати своє мислення і виклад думок, невластиві авторові. Це спотворює ідею тексту і те, що хотів автор донести до читачів.

Завдання редактора – допомогти автору опрацювати й удосконалити його твір, якщо  в ньому є грубі невідповідності, помилки чи, приміром, незрозуміла структура. Спільна робота з автором – необхідна, і її треба прагнути, але в будь-якому разі редактор вносить правки лише зі згоди автора.

Межі втручання в авторський рукопис завжди є, проте визначити їх треба відразу. За етичними нормами, редактор має узгоджувати разом з автором усі виправлення. Таким чином, автор дорірятиме редактору і дозволить згодом виконувати більш істотні виправлення.

Межі втручання мають розподілятися залежно від типу виправлень. Вони бувають багатозначними, неоднозначними й однозначними. Два останні типи редактор може виконувати одразу, «ручкою», а багатозначні (творчі) – обережно помічати олівцем.

Однозначні правки можна внести в крайніх випадках, наприклад за відсутності можливості узгодити текст при верстанні видання. Тобто в однозначних виправленнях редактор може взяти на себе відповідальність і зробити їх самостійно. Стосовно творчих моментів, з точки зору етики, змінювати їх без відома автора – заборонено.

В окремих випадках, якщо автор суперечить виправленням без обґрунтування, редактор видавництва може аргументовано відмовити в публікації матеріалу.

Важливо! Існують тексти, що не підлягають виправленням взагалі. До них відносяться офіційні видання, акти закону тощо. В цих матеріалах допустимо відредагувати тільки найгрубіші помилки. Для цього робиться примітка, і обов’язково вказується оригінальний варіант і хто був редактором.

Які існують етичні норми редагування тексту

В практиці редагування існує низка етичних норм, прийнятих на міжнародному рівні. Більш широкі – у ЗМІ, обмежені – у видавництві книг. Певні норми у більшості країн зведені до юридичних і зафіксовані в нормативних актах. Це стосується наклепу, образи, несанкціонованої реклами.

Норми етики редагування базуються на кількох кодексах, і їх мають знати і редактор, і сам автор:

  • текст має висвітлювати позицію не лише більшості, а й меншості;
  • редактор не має вказувати ім’я автора, якщо останній передав матеріали за умов нерозголошення;
  • дослівне інтерв’ю у форматі цитат передає думку інтерв’юйованого, тому має авторські права і не може підлягати змінам;
  • текст авторського листа може публікуватися тільки, якщо це бажання було висказане самим автором у листі;

В текстах для публікацій варто уникати імен та фото жертв катастроф, насильства та їх близьких. Виключенням є історичні та резонансні події. Якщо автор подає текст, що містить результати соціологічних опитувань, важливо вказувати організацію, що проводила опитування, кількість учасників, регіон і дату проведення. У публікаціях недопустимо дискредитувати людей за расовою, статтю, національною групою, релігією тощо. Ці висловлювання у тексті підлягають редагуванню.

Обсяг правок і межі втручання в авторський текст залежать від узгодження між автором і редактором. Іноді редактору доводиться виправляти текст самостійно, але не можна змінювати стиль, ідею та мову автора. Важливо тримати зв’язок із автором й отримувати від нього фідбек.

© Студія копірайтингу Ямбус

 

Замовити безкоштовну консультацію
Допоможемо швидко вивести сайт в топ-3