Літературні спільноти XIX століття

Цікава статистика: ще в XVIII столітті література була справою невеликої кількості освічених людей, а вже в першу третину XIX століття їх кількість значно зросла. А головне – в Україні виникло дійсно освічене суспільство, готове читати українські вірші та прозу. Відтепер література разом з театром і музикою перетворюється на частину повсякденного життя дворян.

Перша третина XIX століття в Україні знаменується виникненням багатого літературного життя – живим спілкуванням письменників і читачів, об’єднанням письменників в групи, спільноти, партії, що змагаються один з одним за першість. В цей час у людей з’являється потреба зустрічатися, щоб обговорювати нові літературні твори й літературні задуми.

Одним з найвідоміших літературних суспільств XIX століття стає «Арзамас» (1815–1818 рр.), яке об’єднувало прибічників «карамзинського» напрямку в літературі. Завданням «Арзамаса» була боротьба з архаїчними літературними смаками й традиціями.

До складу цього літературного об’єднання входили і письменники, і особи, які славилися своєю громадською діяльністю. Велика частина членів «Арзамаса» ще до його появи тісно спілкувался між собою й відносилася до одного покоління столичного дворянства. Їх опонентами були консерватори в сфері політики та літератури – члени літературного суспільства «Бесіда». Порівняно з бюрократично урочистими засіданнями «Бесіди» зборів в «Арзамасі» носили характер веселих дружніх зустрічей.

Назва «Арзамас» була запозичена з пародії Батюшкова: в усіх його членів були жартівливі прізвиська, запозичені з балад Жуковського. На гербі суспільства було зображення гусака, оскільки «Арзамас славився своїми жирними гусаками».

Засідання спільноти супроводжувалися читанням жартівливих протоколів, епіграм і пародій, що висміювали членів «Бесіди». Після закриття у 1816 році «Бесіди» втратив сенс і полемічний характер діяльності «Арзамаса». Його члени намагалися надати роботі гуртка велику серйозність і задумали навіть видавати журнал, покликаний тісніше зблизити усіх членів гуртка, але все закінчилося лише на плануванні.

У 1818 році суспільство «Арзамас» розпалося. Головною причиною був роз’їзд із Петербургу багатьох його членів. Також час розпаду «Арзамаса» співпав із обранням Н. М. Карамзіна та В. А. Жуковського до Російської академії, куди їх запросив опонент А. С. Шишков. З часом багато учасників «Арзамаса» стали членами Російської академії, проте це вже інша історія…

© Студія копірайтингу «Ямбус»